Жертви абітурієнтів: Чи справді держава нищить регіональні виші

Нова система вступу у виш викликає чимало нарікань. Адже абітурієнти йдуть у виші, які займають лідерські позиції. Інші, не настільки культові заклади, відчувають дефіцит нової крові.

Списки держзамовлення у виші МОН оприлюднило ще у квітні.

Різниця між квотою місць на одну і ту саму спеціальність між різними вишами виявилася значущою. Наприклад, згідно з документом, Вінницький педагогічний університет міг набрати на бюджет 36 вчителів української мови та літератури, Київський педуніверситет – 44, а от Ніжинський – лише 18, а Рівненський гуманітарний – 13.

На факультеті “Інженерія програмного забезпечення” в Одеському національному університеті бюджетникам виділили 55 місць. У Київській політехніці – 267, у Львівській – 127.

У ЛНУ ім. Франка держава погодилася навчати 218 першокурсників за спеціальністю “Право”. В Одеській юридичній академії –732, у Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого у Харкові – аж 1274, а от у НУ “Острозька академія” – 31.

ЧОТИРИ ОСВІТНІ ЦЕНТРИ

Наразі систему і справді намагаються наблизити до пресловутого “гроші ходять за студентом”.

Спершу держава визначає обсяг держзамовлення на різні спеціальності. Зокрема, цьогоріч оплатили більше студентських місць для майбутніх освітян, фізиків, математиків, спеціалістів з мікро- та наносистемної техніки, біотехнології, біоінженерії та атомної енергетики. Також збільшили держзамовлення на аграрні спеціальності. А от економістів, юристів і працівників туристичної галузі навпаки готуватимуть менше.

Далі кожен виш самостійно визначає обсяг держзамовлення, який потім затверджує держава. За правилами, цей показник може перевищувати минулорічний на 10%, якщо у 2017-му виш спромігся набрати максимальну дозволену кількість студентів. Себто, якщо минулого року виш визначив і йому ухвалили квоту у 50 бюджетних місць, а першокурсників теж прийшло 50, цьогоріч він може подавати заяву вже на 55 бюджетників.

Якщо ж виш набрав 49 або менше, у 2018-му знову може претендувати максимум на 50 студентів.

При цьому, у разі популярності вишу серед випускників з найвищими балами квоту держзамовлення для закладу можуть збільшити. Так, за даними МОН, цьогоріч найбільше додаткових місць здобули Львівський національний університет ім. Франка (391), Київський політехнічний інститут ім. Сікорського (351), Дніпровська політехніка (189), Львівська політехніка (184) та КНУ ім. Тараса Шевченка (165).

Також гарні результати продемонстрували Національний університет біоресурсів і природокористування (163), Харківський національний університет ім. Каразіна (153), Києво-Могилянська академія (146), Харківський національний економічний університет ім. Кузнеця (138) та Харківський національний університет радіоелектроніки (94).

“Ці результати засвідчують, що в Україні сформувалось 4 великих університетські центри. Центральний – місто Київ, що має 27,7% від загальної кількості держзамовлення, східний – Харківська область – 12,5%, Південний, що формується двома областями – Дніпропетровська – 6,2% та Одеська область –5,1%, тобто разом 11,3%, та Західний – Львівська область – 11,2% від загальної кількості держзамовлення. Тобто якщо дивитися по країні, то регіональна присутність державного замовлення є пропорційною”, – відзначила Лілія Гриневич.

Втім, хоча державні гроші і справді концентруються не лише у Києві, навіть з наданої МОН карти видно області, які залишилися з мінімумом інвестицій.

“ОСВІТА РОЗМИВАЄТЬСЯ, МІСТО ЗАНЕПАДАЄ”

Такий статус кво до вподоби далеко не всім. Зокрема, наприкінці минулого року Рада ректорів вишів Одеської області звернулася до МОН з пропозицією змінити систему, розподіливши бюджетні місця пропорційно до держзамовлення у регіонах.

У МОН одеситам відмовили. Пояснили, що запропонований порядок суперечив би чинному законодавству, де чітко акцентовано, що українці мають право на вільний вибір вишу.

Мовляв, регіональним вишам і так дали фору. Адже наразі при вступі діє так званий регіональний коефіцієнт, коли в залежності від області, отриманий бал помножується на 1,02 або 1,04 (для столичних вишів залишається незмінним).

Втім, одеські ректори продовжують бити на сполох.

“Виші – це містоформуючі елементи. Якщо розмивається вища освіта, місто занепадає. Рада ректорів третій рік добивається, щоб система широкого конкурсу враховувала місцеві особливості. Одеські виші не можуть конкурувати зі львівськими. Ми не будемо обговорювати, чому у абітурієнтів Львівщини найвищий бал. Одеські виші повинні змагатися за абітурієнтів Півдня України . Якщо руйнувати вищу школу Півдня України – ми довго не витримаємо”, – зазначив ректор Одеського державного екологічного університету Сергій Степаненко.

На думку противників наявної системи, більшість регіональних вишів потрапляють у замкнене коло. Наразі вони не можуть досягнути рівня, наприклад, головних освітніх закладів Львова та Києва, тому абітурієнти їх не обирають. А без грошей і студентів стати кращими у них мало шансів.

Існує чимало поглядів на вирішення проблеми. Наприклад, науковиця, викладачка і освітня активістка Світлана Вовк вважає, що для збереження регіональних вишів потрібні плани з встановленими пріоритетами та умовами держпідтримки – цілями, завданнями, якісними і кількісними показниками.

“Проблему незатребуваності і безробіття викладачів з критичних для структури економіки спеціальностей можна вирішити шляхом надання стипендій/компенсацій на час своєрідного “простою”. Його можна використати для підвищення кваліфікації, написання навчальної літератури, створення відеокурсів та інших продуктивних напрямках”, -пише пані Вовк.

Науковиця звертає увагу на те, що система вищої освіти потерпає через відсутність контролю.

“Навчальний процес відсутній у більшості приватних навчальних закладів та відбувається уривками у державних. В останніх на зиму він припиняється та замінюється на віддалене навчання, що є фікцією. Отже, більшість коштів витрачаються на підтримання інфраструктури і адміністрації. Варто розпочати моніторинг навчального процесу у вишах, бо, ймовірно, це одна з найбільших існуючих афер: студенти не ходять на навчання, викладачі не навчають, хоча отримують зарплату, ректоратам найкраще, бо кошти з бюджету отримують і економлять як можуть”, – розповіла нам активістка.

Деякі дотримуються думки, що для розвитку регіональних вишів мають значення не лише виділені державою гроші, але і менеджерські здібності та мотивованість колективу, тож держзамовлення – не єдине джерело фінансування.

“Сьогодні держзамовлення йде за тими абітурієнтами, які за балами ЗНО отримали право на навчання за кошти держбюджету. Тобто вони “приносять” із собою місця держзамовлення у обрані виші. Це система доволі чесної конкуренції. Cтуденти і їхні батьки, які є споживачами послуг, орієнтуються на якість вищої освіти. Вони вивчають репутацію закладів і намагаються вступити у ті виші, які, на їхню думку, є найкращими або найбільш оптимальними для них. Закономірно, що деякі заклади програють таку конкуренцію. Вони можуть бути незадоволені ситуацією, і це цілком логічно”, – зазначила у коментарі Depo.ua Державний експерт директорату вищої освіти у МОН Олена Панич.

Але, на погляд експертки, реакція таких закладів не завжди раціональна.

“Ситуацію варто сприймати як виклик. Навіть більше: інформацію про рівень зацікавленості у навчанні в конкретному виші слід враховувати для формування стратегії закладу. Багатьом вишам треба модернізуватися. Але популярні заклади не завжди схильні до змін, тому що вони і так набирають студентів. А от непопулярні повинні вже зараз потурбуватися про майбутнє своїх програм, зробити їх кращими і таким чином привабливішими для абітурієнтів”, – акцентувала Олена Панич.

На думку члена науково-методичної ради при МОН, професора Володимира Бахрушина, підтримувати виші потрібно, але вибірково.

“Треба, у першу чергу, підтримувати провідні виші у кожному регіоні, особливо спеціальності, що є критично важливими для їхнього розвитку . Зокрема, це стосується галузі Освіта/Педагогіка, спеціальностей, які забезпечують підтримку та розвиток інфраструктури і комунального господарства”, – стверджує експерт.

За його словами, для стійкого розвитку державі потрібен збалансований розвиток регіонів, а значить, і наявність потрібних для цього фахівців. Втім, в окремих регіонах фахівців за однією спеціальністю готує понад десяток вишів.

“Вони лише заважають один одному і розпорошують ресурси. В деяких якість освіти не витримує жодної критики. В таких випадках варто стимулювати процеси консолідації ресурсів, застосовуючи, де треба, засоби впливу, передбачені чинним законодавством. Підготовку фахівців з деяких ресурсоємних спеціальностей (фізика, атомна енергетика, …) варто концентрувати в одному чи невеликій кількості закладів, які здатні об’єднати потенціал з потенціалом наукових інститутів НАН, галузевими науковими і проектними установами, підприємствами відповідного профілю”, – акцентує професор.

Додає, що для більшості інших спеціальностей потрібно не стільки рятувати регіональні заклади, скільки стимулювати їх підвищувати конкурентоспроможність, розвивати інфраструктуру міст та регіонів, створювати робочі місця, насамперед, з нових професій, затребуваних у суспільстві знань, підвищувати рівень життя населення. А також – стимулювати фінансування окремих закладів та спеціальностей за рахунок видатків регіональних бюджетів.