Нажмите "Enter" для пропуска содержимого

Журналісти оприлюднили нові записи розмов у справі «труби Медведчука»

Журналісти Bihus.Info оприлюднили чергову порцію записів плівок голови політради «Опозиційної платформи — За життя» Віктора Медведчука. Вони розкривають історію отримання Медведчуком української частини нафтопродуктопроводу «Самара — Західний напрямок» («труби»), причетність до якої Медведчук не раз заперечував. Про це йдеться в сюжеті Bihus.Info.

«Ми продовжили досліджувати «прослушку Медведчука» і натрапили на трубу. Ту саму, через яку РНБО наклали санкції на Медведчука. В своїх розмовах кум Путіна не лише обговорював план «як не дати Україні націоналізувати трубу», а і розповідав, як дехто «головний» допоможе вирішити всі питання в судах», – йдеться у описі до відео.

Трубопровід «Самара – Західний напрямок» побудували за часів СРСР, після проголошення незалежності він мав перейти у власність держави Україна, однак за сприяння російської компанії «Транснефть» «трубу» отримала «ПрикарпатЗападтранс», яку повʼязують із Медведчуком.

Перші розмови Медведчука щодо «труби» датуються лютим 2015 року. Більшість із них – з керівником «Транснефти» Миколою Токарєвим. 25 лютого Медведчук каже Токарєву, що питання «труби» «він контролює особисто». Хто «він», не уточнюється.

А наступного дня, 26 лютого 2015-го року, Медведчук знову розмовляє з Токарєвим і анонсує візит до Москви щодо «труби»: «Я обов’язково зайду, ми там поговоримо, тому що я вчора знову там зустрічався з головним нашим».

У березні 2015-го Медведчук оголошує Токарєву, що питанням «труби» з його боку займатиметься «його людина» із прізвищем Козак. Вочевидь, ідеться про Тараса Козака – депутата від ОПЗЖ, якого пов’язують із Медведчуком і який мав «представляти покупця».

В січні 2015-го Медведчук і Козак разом вилетіли до швейцарського міста Санкт-Галлен, де зареєстрована компанія, у власність якої пізніше перейде «труба», а сам Козак того ж 2015-го вирушить на кілька днів до Москви. Сам Медведчук заявляв, що не пам’ятає про ці події.

Після цих розмов, 17 березня 2015 року, Вищий господарський суд підтверджує, що «труба» українська. Але вже наступного дня (18 березня) Медведчук говорить Токарєву, що це не остаточне рішення і просить того подати оскарження. І ще кілька разів у розмовах він переконував голову «Транснефти», що «труба» повернеться в російську власність.

У квітні 2015 року Медведчук запевняє Токарєва, що Верховний Суд поверне справу назад до суду першої інстанції. Так і сталося, а згодом суддя Рівненського господарського суду скасовує рішення про націоналізацію «труби» й повертає її російській «Транснефти».

Журналісти зазначають, що «головним», про якого не раз у розмовах згадує Медведчук, може бути тодішній президент України Петро Порошенко.

У червні 2015 року Медведчук телефонує заступнику глави адміністрації президента Росії Дмитру Козаку. У їхній розмові звучить фраза «завод в обмін на трубу». Головний редактор порталу «Наші гроші» Юрій Ніколов із посиланням на учасників ринку розповів журналістам, що Росія, яка знову стала власницею «труби», нібито планувала передати її в обмін на якийсь завод в анексованому Севастополі. Імовірно, що мова йшла про Севастопольський морський завод, який належав структурам Петра Порошенка і був «націоналізований» під час анексії.

У 2015-2016 роках «трубу» починають переводити з російської власності. Новим власником ТОВ «Прикарпатзахідтранс», яка володіє «трубою», стає компанія International Trading Partners зі згаданого вже Санкт-Галлена, власником якої є Анатолій Шеффер, пов’язаний із братом Медведчука.

Процесу передачі «труби» нібито намагався заважати тодішній премʼєр-міністр Арсеній Яценюк, у якого був конфлікт із Порошенком. Він скликав екстрене засідання уряду, але його не провели через відсутність частини міністрів. Яценюк хотів ввести заборону на імпорт нафтопродуктів з РФ, в тому числі через зазначену ділянку нафтопроводу.

Водночас, заявляють у Bihus.Info, є ще один епізод імовірного сприяння тодішньої української влади Медведчуку. Після передання «труби» швейцарській компанії там лишався дизель незадовільної якості. І у 2016 році цей дизель для танків купує Міністерство оборони України. Юрій Ніколов наголошує, що за це рішення особисто відповідальний тодішній міністр оборони Степан Полторак. Так «труба» позбулася старого дизеля й змогла почати прокачувати новий.

Водночас паливо з Росії в «трубу» почала ганяти компанія «Протон», яка в Україні стала власником мережі АЗС Glusco. Журналісти-розслідувачі пов’язували обидві з Медведчуком, але він це спростовував.

Однак у вересні 2016-го в розмові з Медведчуком Дмитро Козак просить того про певні «особисті гарантії» погодження фізичних та юридичних осіб, з якими співпрацюватиме певна компанія. У Bihus.Info говорять, що йдеться про компанію «Протон», пов’язану з Медведчуком, а гарантії стали потрібні, бо той вирішив розширити пов’язаний із «трубою» бізнес. Медведчук дає особисті гарантії за «Протон» заступнику голови адміністрації президента РФ Козаку, коли виникають питання про розширення бізнесу і продаж бензину покупцям, які не подобаються Росії.

Сам Порошенко це заперечив і заявив Bihus.Info, що журналісти взяли участь «або в маніпуляціях, або в брехні». Водночас, як інформує «Українська правда», у прес-службі «Європейської солідарності» заявили, що їх лідер «категорично відкидає оприлюднені в програмі Бігуса фейк та інсинуації про нібито обмін так званої труби Медведчука на Севморзавод у Севастополі». Там вважають, що найкращим доказом того, що підприємство до війни належало Порошенку, а після окупації – його націоналізували. Там вкотре назвали розслідування журналістів – чорним піаром, який координується з Банкової.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште коментар першим

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: