14 Март 2016 11:27

Війна і туберкульоз на лінії фронту.

 

Після початку бойових дій на сході України потужні протитуберкульозні лікувальні заклади залишилися по один бік фронту — на територіях, контрольованих бойовиками, а значна кількість пацієнтів — по інший бік, на підконтрольних територіях. Тому невеликі диспансери вздовж лінії розмежування були змушені прийняти удар на себе та попри всі перепони — брак ліків та фахівців, перебої з фінансуванням, обстріли та руйнування — рятувати життя людей власними силами. 

Так, тубдиспансер в Авдіївці, який до конфлікту підпорядковувався Горлівці, був змушений працювати автономно впродовж п’яти місяців без жодної підтримки з боку держави. Медперсонал не отримував заробітну платню й ледве пережив важку зиму 2014-2015 років у пошкоджених обстрілами будівлях без світла та опалення. Пацієнти потрапляли на лікування у дуже важкому стані. Проте навіть у таких складних умовах лікарям вдавалося рятувати життя хворих.

В Дзержинську під час одного з обстрілів була пробита стіна тубдиспансеру, осколками поранило пацієнта. Проте лікарі не покинули роботу та не поїхали у більш безпечні міста.

В Маріуполі, розташованому далеко від Краматорська, де зараз головний протитуберкульозний заклад області, бракує фахівців та транспорту, щоб доправляти пацієнтів в лікарні, де їм можуть надати більш повний спектр допомоги.

Попри це, в першу чергу завдяки відданості лікарів, всі ці медичні установи продовжують працювати на повну силу.

Читати також: Для прикордонників в зоні АТО створили стамотологічний кабінет.

Опубліковано: Армія Патріотів України
Джерело: Громадське ТВ

 

Прочитано 4893 раз
FaLang translation system by Faboba